Зимовий день – такий похмурий,
Нема ні сонця, ні сніжку.
В душі – якийсь мотив дошкульний,
Усі думки – лиш про війну.
Як заглушити ноти блюзу,
Прибрати хмарну пелену?
Згадала! Літо втішить душу!
Його ж у серці бережу!
Візьму я сонечко в долоні,
Прозору хвилю, тихий бриз,
Перлинки рос, немов коштовні,
Духмяні квіти – диво з див!
Я зберегла солоний вітер,
Ковток джерельної води!
Можливо, схаменеться січень
І сніг посиплеться згори…
Промінчик вигляне сріблистий,
Порине сум у забуття –
І настрій з’явиться ліричний,
Зітхне окрилено душа.
У серцi лiто бережу
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124012606288
Свидетельство о публикации №124012606288
Рецензии