Без гливих туманів і смальти,
В охмареній тиші проса.
Ридайте, ридайте, ридайте,
Дощами туги, небеса.
У зливу і шлях бездоріжжя.
Без віри й собаки ченці.
Не змити незмивної брижі
Мені на гладенький щоці.
Воліти, багнути, жадати
На щастя, на волю, на хрест.
Чекати звитяги, чи страти
Під ноти небесних челест,
І так неоглядно, дбайливо
Кохати під небом проса,
Аби в божевіллі від зливи
Писати оці словеса.
Аби срібнолисті раїни
Шуміли, бруніли струмки,
І ти мене знову зустріла,
Де ми розійшлись на віки.
світлина: Семен Прохоров. Українська дівчина. 1925.
про проса
© Copyright: Цветков Александр, 2024
Свидетельство о публикации №124012604691
Свидетельство о публикации №124012604691
Рецензии