Вабить серце народне повір'я
сонце котиться за небокрай,
тихий вечір прийшов в Білозір'я
про село рідне, вірш прочитай.
Де дзюрчання прозорих струмків
і найперше кохання при зорях,
ніжний запах дівочих духів,
і очей,тих блакитних,мов море.
Де берези від соку сповнілі,
де квітнево-атласний розмай,
де цвітіння садів білих-білих,
в лісі проліски сині шукай.
Знов думками я лину в село
там,де ніч розгортає чоло
повертаючись з міста до хати,
де чекали колись батько й мати.
Так давно я не був у селі,
де садочок зацвів біля хати
де на квітах дзижчали джмелі,
зеленів кущ любистку і м'яти.
Мов у сні бачу знову узгір'я,
де провів стільки юності літ,
я для тебе цей вірш,Білозір'я,
написав,мов Тарас - ЗАПОВІТ.
На згадку про село
© Copyright: Чубенко Саня Карпусь, 2024
Свидетельство о публикации №124012404031
Свидетельство о публикации №124012404031
Рецензии