Зимовий холод заповзає в душу...
І білим снігом вкрилась голова,
Вже котрий рік без тебе жити мушу,
Згадала, як щасливою була...
Твоя любов так м'яко зігрівала,
В обіймах стільки ніжності було...
Сторицею тобі я віддавала
Любов і вдячність, ніжність і тепло.
Тепер лиш спогади мене втішають,
Чарівні сни, в яких приходиш ти,
Вони підтримують і добре знають,
Я в них ховаюся від самоти...
А сніг мете, твої сліди заносить,
Немає в нього й крапельки жалю,
Лиш серце зболене у Бога просить:
"Люби його, як я його люблю..."
22.01.2024 р.
Память... 2
© Copyright: Нина Продан, 2024
Свидетельство о публикации №124012205696
Свидетельство о публикации №124012205696
Рецензии