Орлан літав над Україною,
Де міг, там пазурами драв.
Часи, коли співала вільною,
Як гумка з пам’яті стирав.
Де вміло пхав брехню у рани,
А де підробки клав в архів…
Для тих, хто шкодив його планам,
Шукав шляхи до вічних снів.
Та ось орлан втрачає сили,
І пір’я з тіла випада…
І ледь тримають в небі крила,
Все нижче й нижче висота.
Бо існування має межі,
Гріхи скорочують життя.
Орлан літав необережно,
І шансу вижити нема.
Зітхне від щастя Україна,
Коли орлана лев зжере…
Коли свої розкриє крила,
Й сліди війни, як пил, зітре.
Блекфолдс,
05.01.2024
***
© Copyright: Наталия Рудченко, 2024
Свидетельство о публикации №124011905746
Свидетельство о публикации №124011905746
Рецензии