Думки бувають боязкi й тихi,
Але рядки й катрени, звісно, множать...
Коли сумую - я пишу вірші,
Душа болить, вони мене тривожать.
На білий аркуш ліг зерняток рій ,
Слова нанизані, як намистинки.
Поміж рядками стільки влучних мрій,
А замальовки - начебто картинки.
І почуттям оголена душа
Старається образою не дряпать,
Підшукує ніжнісенькі слова,
Ті, від яких так хочеться заплакать...
П Е Р Е К Л А Д .
Бывают мысли робки и тихи,
Но строки и катрены всё же множат...
"Когда мне грустно - я пишу стихи,"
Когда мне больно, их пишу я тоже.
На белую бумагу - зёрна букв,
Слова нанизаны, как ожерелье.
И между строчек слышен сердца стук,
Вот зарисовки лучше - акварелью.
И обнажаясь чувствами, душа
Старается обидой не царапать,
Подыскивает нежные слова,
Те, от которых хочется заплакать...
Свидетельство о публикации №124011606678
Тільки вивчаю українську мову.
Благодарна Вам от всей души!
С уважением,
Тамара Мамина 17.01.2024 11:18 Заявить о нарушении