Кони, Звезды, Тишина. на украинсков

Коні, Зорі, Тиша…
Коні  долі  мчать,  іскряться  їх підкови,
Сани  бороздять,  неначе  ділять  світ…
Відкриваються  простори:  нові  й нові,
Тільки замість шляху, є безмежний лід!

Завірюхою: хурделяться, ростуть замети,
Замітають снів, глибокий в душі, слід…
І неначе обіймають, затягають далі перемети:
Нездійсненні мрії, перетворюючи -  в лід!

Морок ночі, наче широченним, одіялом,
Покриває простір тягне далі, наче сірий мул…
Темрява, примарним, нас ляка оскалом
Нагло в очі дивиться, з усмішкою, в притул!

Тишу роздивитись, усі миті неповторні,
Душу, незбагненну, як рентгеном просякти…
І прості події, напрочуд, не рукотворні,
Як «Античну творчість» разом, осягти!

Небо зоряне, вночі нам дарить сяйво:
Що мороз і темряву, пронизують весь час…
Мерехтить, та радує нам серце, що не зайве,
Давню мрію в нас розпалює, та душу, кожен раз!

І душа тепліша,  відтає,  стає  світліша:
Мирний затишок все манить, залюбки…
Всі печалі, забира  сяйво  зірок та тиша,
Коні долі не спиняються тепер уже
ніколи, їхній  шлях, сиві  освітлюють, віки!

15 січня 2024 року
Віталій Косенко