А в березні тішать мімози,
Холодній зимі йде кінець.
І швидко десь скаче в дорозі,
Весни різнобарвний гінець.
З собою везе він в долонях
Тепло, ароматність дощів,
Птахів перелітних гомоні,
Смарагдовість ніжних кущів.
Зима поступається місцем,
На північ прямує свій крок.
І срібне зсипає намисто
У вже дзюркотливий струмок.
Хай буде й в душі оновлення,
Водою снігів йде печаль.
А в серці панує натхнення ,
У світлу,летять думи, даль.
Хай Божія милість щоранку,
Своїм обіймає теплом.
В родині - любові та статку.
А радість наповнює дом.
Здоров'я, надії та віри,
Щоб було достатньо завжди.
Христу нескінченно довіри,
Де досить живої води.
21.03.2024 р.
А в березн т шать м мози
© Copyright: Светлана Назаренко 3, 2024
Свидетельство о публикации №124011507250
Свидетельство о публикации №124011507250
Рецензии