Наперсниця дитинства й давнини,
Друг вигадок грайливих і скорботних,
Тебе я знав, у власних днях весни,
За днів утіх і снів ще безтурботних.
Чекав на тебе- і в вечірній млі
З’являлась ти з веселою маківкою
І присідала поруч в шушуні
У окулярах разом з торохтілкою.
І Ти, мою гойдаючи колиску,
Мій юний слух піснями полонила
І між пелен цівницю аж до писку
Мені поклала і заворожила.
Зійшло дитинство, наче сон.
Ти підлітку годила, бо любила.
Між вищих муз твій височився трон
Й на нього ти тихесенько вступила;
Чи образ то твій був, чи…?-Звісно!
Як мило вже ж і швидко ти змінилась!
Як усмішка неначе засвітилась!
Яким вогнем твій погляд блиснув!
Покров тримався неслухняно
Й ледь відтіняв, немов навмисно,
І віяв хвилею духмяно;
Вся в локонах, ледь сяючих барвисто,
Вся пахла голова, очі томили;
І білі груди під жовтим намистом
Здіймалися і тихо тріпотіли…
P.S. Пушкін О.С.
Наперсниця
© Copyright: Николай Чельтер, 2024
Свидетельство о публикации №124011303476
Свидетельство о публикации №124011303476
Рецензии
Очень интересно читать перевод Пушкина.
Спасибо Коля. Со старым новым годом тебя.
Марина Мальцева 6 13.01.2024 19:13 • Заявить о нарушении
Спасибо Коля. Со старым новым годом тебя.
Марина Мальцева 6 13.01.2024 19:13 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.