Туман заслав усе навкруг
Тільки високо видніється
Неба синього блакить.
Вже нічка темна. Усе спить.
І тільки не спить одна мати.
Та все виходить на поріг
Свою доню виглядати.
І так може лише мати.
Та їй також є щось згадати,
Тому і не лає свою дочку мати.
Тільки наказує щоб розум мала
І до пізньої ночі не гуляла.
Бо колись і її мати
Виходила на ганок її виглядати.
Бо така вже материнська доля
І не розвієш ту долю по полю.
08.01.2024
Свидетельство о публикации №124011303395