Моя любове! я перед тобою... Лина Костенко

Моя любовь! Вот я перед тобою.
Бери меня в свои благие сны.
Не сделай лишь послушною рабою,
не обмани и крылья сохрани!

Не допусти, чтоб свет сошелся клином,
не заслони, то для чего живу.
Даруй мне над дорогой тополиной
лишь солнца вековую булаву.

Не дай мне в склоках жизни заблудиться,
не разменяй в метелях лютых зим,
что б не пришлось ворочаться в гробницах
простым и гордым прадедам моим.

И в них любовь свои пускала стрелы,
и от любви кружился небосвод.
И женщины хватали их за стремя,
но что поделать, - только до ворот.

А там, а там... Жестокий грохот боя
и звон мечей не до одной весны...
Моя любовь! Вот я перед тобою.
Бери меня в свои благие сны.




Моя любове! я перед тобою...
Лина Костенко


Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!

Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не присни, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.

Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.

І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш,– тільки до воріт.

А там, а там... Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни...
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.