Я рвусь до істини щодня
і, майже, одночасно,
в оцій гонитві навмання,
втрачаю щось прекрасне.
Отрута вже в аліготе,
і, як хлопчисько Гамлет,
я буду битися за те,
що, небуття незграбне,
що розставання тільки сон,
І мама передзвонить,
що ззовні безліч заборон
не зупиняє сповідь,
що на війні, як на війні,
все кріпиться на страсі,
якщо осколок не мені,
то це питання часу,
що кожен обирає шлях,
а шлях своїх героїв,
і свіч не менше у церквах,
аніж в рожку набоїв.
Я рвусь до істини щодня
всліпу, втім бачу власне,
яке уразливе життя,
яке воно прекрасне.
сповiдь
© Copyright: Цветков Александр, 2024
Свидетельство о публикации №124011100764
Свидетельство о публикации №124011100764
Рецензии