Вибачай Оленко вибачай
Час настав отой що не втримати
Те що ще трималось зазвичай
А тепер вже перейшло в утрату
Бо кохання й ненависть завбач
Аж ніяк не можуть бути схожі
Тож пробач Оленочко пробач
Бо між нами прірва огорожа
Ти пробач і не сприймай мою
Неможливість мучитися в муках
За ознаку що я не люблю
Я не усезнайко у науках
Та кохання я боготворю
І без нього не сприймаю я сполуку
Двох сердець. Ми втратили зорю
Нашого кохання. Бондарю
Обручем не стримати розлуку…
Перекори – як кайлом на руки…
Затухаю гасну… я згорю
Бо життя втрачає пісні звуки!
/вперше було опубліковано 2018-12-16 05:43:44/
Вибачай, Оленко. Вибачай!..
© Copyright: Александр Ив Бондарь, 2024
Свидетельство о публикации №124010704731
Свидетельство о публикации №124010704731
Рецензии