І. С.
Якимсь дивним чином я знаю, що ти там живий
Хоча і не маю новин що до стану... Це щастя.
І сон не торкнеться сльозами прикрашених вій
І тиша - то втіха жадана, бо вибухи часті
І сердце болить (не метафора), мозок втомивсь
Розмови проходять повз мене . Мені те байдуже.
Ти просто відчуй там мене серед пекла зими
Тоді може встоїмо... Там де все щире паплюжать
Прозріння просте і вагоме. Життя . Так як є.
Тобі тепер важко. Я теж не нудьгую...Це добре.
За темною ніччю світанок завжди настає
І він подарує надії безмежні простори
Якимсь дивним чином...
© Copyright: Анна Владиславовна Смолякова-3, 2024
Свидетельство о публикации №124010500374
Свидетельство о публикации №124010500374
Рецензии