Невимовно серце тужить
Воліють жить таємно в слові,
Де рими гримають не дуже,
Де є душа, зимовий друже.
Чи сніговик, чи ельф, чи сон,
Що мжичку темряви подужав,
Мій свіжий вітер, мій озон
У крижаних застиг калюжах.
А на вікні - сріблясті ружі
Виспівують як солов"ї,
І серце невимовно тужить,
Летить в засніжені гаї.
Свидетельство о публикации №123123003735