Непокірна...
Хіба ж я винна?
Що з такого я вийшла роду?
Що найбільше ціную свободу
И не хочу стояти "смірна"?
Не скоряюсь
Та ще й не каюсь,
Що таку свою вдачу маю
Те, що голову не схиляю,
А як б'ють - лише зле всміхаюсь.
Ні, не плачу...
В сльозах не бачу
Сенсу, бо вже не встати мертвим,
Не піднятись невинним жертвам...
Пам'ятаю та не пробачу.
Так, втомилась
Та не змирилась.
Б'юсь, бо ворог не знає жалю.
Руки зв'яжуть, то заспіваю
Про калину, що зажурилась.
Переможу!
Я сильна, зможу!
Помстимося і будемо мати
Вільний край, відбудуємо хати...
Витру з рук своїх кров ворожу.
Непок рна
© Copyright: Татьяна Андрусяк, 2023
Свидетельство о публикации №123122803375
Свидетельство о публикации №123122803375
Рецензии