Непокірна...
Хіба ж я винна?
Що з такого я вийшла роду?
Що найбільше ціную свободу
И не хочу стояти "смірна"?
Не скоряюсь
Та ще й не каюсь,
Що таку свою вдачу маю
Те, що голову не схиляю,
А як б'ють - лише зле всміхаюсь.
Ні, не плачу...
В сльозах не бачу
Сенсу: не встати мертвим,
Не піднятись невинним жертвам...
Пам'ятаю та не пробачу.
Так, втомилась
Та не змирилась.
Б'юсь, бо ворог не знає жалю.
Руки зв'яжуть, то заспіваю
Про калину, що зажурилась.
Переможу!
Я сильна, зможу!
Помстимося і будемо мати
Вільний край, відбудуємо хати...
Витру з рук своїх кров ворожу.
Непок рна
© Copyright: Татьяна Андрусяк, 2023
Свидетельство о публикации №123122803343
Свидетельство о публикации №123122803343
Рецензии