Не смію я судити, поки сам
Ще молодий, і досвіду бракує,
Голодних тижнів поки ще не знав,
І поки доля щедро не фартує.
Біжить до щастя, мудрості багатств
Душа моя, не відаючи тиші.
Навіщо тут я? – у небес питав.
На що чекаю? І чи вартий вишніх?
У темряву ступаю з ліхтарем,
Що освітив якихось пару кроків,
І серця погляд у нічних дверей:
Земля з-під ніг іде і б'є жорстоко.
Дрижить душа, і дихання дрижить:
Скажіть, моє покликання у чому?
А в відповідь – лиш тишина мовчить,
І біль чекання сповнює тривогу.
грудень 2023
Русская версия:
http://stihi.ru/2020/02/09/5447
478. Темрява
© Copyright: Дмитрий Арутюнович Романов, 2023
Свидетельство о публикации №123122707432
Свидетельство о публикации №123122707432
Рецензии