І з чого Ви на мене літотитесь?
Доблесно позбувшись конспекту,
Одна моя знайома гірко шкодувала,
То ж так, крипторхізмом волі своєї
Зберігаю на кожному
Паркеті
Глянценосну безсоння навалу.
Гадаєте, жінки наразі безсонять "про своє, жіноче?"
Та ні.
Деконструюють красу у своїх ДК,
Прочісують кожну дрібочку коду,
Забуваючи, що "кода" - це ще й музичне.
Собі аж нічого, крім
Мовчання, внутрішньої тиші не зичать,
Бо знають, що потім
"Ті самі паперові юнаки"
Їм не потиснуть навіть руки,
А після "навіть" усе давно вже
Нерозлунене, постжіночне.
Ви були літом.
Ви були летовищем.
Ви були Мінотавром.
Я була хтонічним, криво відображеним посміховиськом,
Дезадаптивна стратегія,
Відчайдушне делегування...
Вам - мене в мікродозах,
Мені - Вас
(щитом від дрібного цькування)
* Як добре, що Ви не "навіть")
з чого Ви
© Copyright: Марина Чиянова, 2023
Свидетельство о публикации №123122503412
Свидетельство о публикации №123122503412
Рецензии