Светлана Зайцева. Порыв. Рус. Бел
Шляпа из прекраснейшего фетра
Улетает, перья распушив...
- Не припомню я такого ветра!
А за нею - призраки, слова,
Прошлогодних писем лёгкий ворох -
- Ото всех, кем я была жива...
- Ото всех, кто был когда-то дорог...
- Улетай же, шляпа! Улетай!
Крыльями машу, не понимая,
Для чего мне эта маета,
Этот холод в самом сердце мая.
И летит пройдоха продувной!
- Вжик! - лишь искры -
- Россыпью -
- С трамвая!
...И хохочут бесы надо мной,
Шляпы незнакомые срывая...
***
Парыў
Ветра першамайскага парыў.
Капялюш з найпрыгожага фетра
Ляціць, пёры распушыў...
- Не ўзгадаю я такога ветра!
А за ёю - здані, словы,
Леташніх лістоў лёгкі ворах -
- Ад усіх, кім я была жывая...
- Ад усіх, хто быў калісьці дораг...
- Ляці ж, капялюш! Ляці!
Крыламі махаю, не разумеючы,
Для чаго мне гэта важданіна,
Гэты холад у самым сэрцы траўня.
І ляціць прайдзісвет прадуўны
- Вжык ! - толькі іскры -
- Россыпам -
- З трамвая!
...І рагочуць нячысцікі нада мной,
Капялюшы незнаёмыя зрываючы...
Перевёл Максим Троянович
Свидетельство о публикации №123122406043