Віє вітер , повіває
З глибокого яру.
Як же бідній сиротині
Знайти собі пару.
Бо стільки в людей неповаги,
Стільки в душах злості.
Тільки й знають ,що сирітці
«Перемивати кості»
Хтось недобре слово скаже ,
Інший ще й прибреше.
Так і ходять плітки по селу
І кожен «язик свій чеше».
А не задумувались ви,
Що гріх вам за це буде.
Що безневинну сиротину
Ви осудили- люди.
Тільки ти не плач сирітко.
Хтось тебе полюбить.
Не подивиться на все це
Й до серця приголубить.
23.12.2023
Ви витер, повива
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2023
Свидетельство о публикации №123122303634
Свидетельство о публикации №123122303634
Рецензии