Первые стихи

          Перевод стихотворения Лины Костенко:

          Мій перший вірш написаний в окопі,
          На тій сипкій од вибухів стіні,
          Коли згубило зорі в гороскопі
          Моє дитинство, вбите на війні.

          Лилась пожежі вулканічна лава,
          Стояли в сивих кратерах сади.
          І захлиналась наша переправа
          Шаленим шквалом полум'я й води.

          Був білий світ не білий вже, а чорний.
          Вогненна ніч присвічувала дню.
          І той окопчик – як підводний човен
          У морі диму, жаху і вогню.

          Це вже було ні зайчиком, ні вовком –
          Кривавий світ, обвуглена зоря!
          А я писала мало не осколком
          Великі букви, щойно з букваря.

          Мені б ще гратись в піжмурки і в класи,
          В казки літать на крилах палітур.
          А я писала вірші про фугаси,
          А я вже смерть побачила впритул.

          О, перший біль тих не дитячих вражень,
          Який він слід на серці залиша!
          Як невимовне віршами не скажеш,
          Чи не німою зробиться душа?!

          Душа в словах – як море в перископі,
          І спомин той – як відсвіт на чолі…
          Мій перший вірш написаний в окопі.
          Він друкувався просто на землі.



Я начала стихи писать в окопе
На дрогнувшей под взрывами стене,
Когда поникли звёзды в гороскопе,
Убито было детство на войне.

Лилась пожаров пышущая лава,
Стояли в серых кратерах сады,
Стонала, захлебнувшись, переправа
От огненного шквала и воды.

Стал белый свет тогда чернее ночи,
А ночь вовсю подсвечивала дням,
Служил подводной лодкой тот окопчик
В бескрайнем море дыма и огня.

Мне было не до зайчика и волка -
Кровавый свет, погасшая заря,
А я писала чуть ли не осколком
Большие буквы - как из букваря.

Играть бы в догонялки или в классы,
На лёгких крыльях в сказку полететь,
А я стихи писала про фугасы,
Увидев близко, что такое смерть.

Боль детских впечатлений не стихала.
Как передать словами ужас мой?
Но, если всё не высказать стихами,
Тогда душа окажется немой.

Душа в словах - как море в перископе,
И память дней - как отсвет на челе.
Писать стихи я начала в окопе.
Печатала их прямо на земле.




                Фото из Интернета