Цветок любви... Ищу тебя...

Тебя ищу я… Во всех ищу, милый… Когда я встречу такую силу… Такую неброскую…  Но все-таки праздничную… Такую силу… Былинную… Сказочную…Такого принца из древней сказки… Для него не жалко… Ни поцелуев… Ни ласки… Такого рыцаря… Редких кровей… В котором гены… Богатырей… Он раскрывает луну, как Требник… Разве он – принц? Он – мой волшебник! Он – мой идальго… Но я – Свинопаска! Какая –то странная наша сказка… Он – мой спаситель… Он – мой палач! Одинокий ветер… Небесный скрипач! Он – неказист… В нем нет красоты… Давай этим Принцем всегда будешь ты! Цветок любви… От любви таблетки… Папоротника цвет… Невозможно редкий… Все равно найду… Все равно раздобуду! Твоею навеки Принцессой буду!

Знову не знаю, де себе діти… Якби мені таку силу зустріти… Таку непримітну, таку казкову… Такого Принца… Блакитної крові… Для якого не жаль ні поцілунків, ні ласки… Для якого немає ні назви, ні казки… Для якого немає місця у цьому світі… Такий, що не знає, де себе діти… Та він Принц…. Викроєний… Із чарівного полотна… Він один у світі… І я одна… Та він Принц! А я – Свинопаска! Жаль… Він казковий небесний скрипаль… Отака-от казка! Він – цвіт папороті… Небачений зроду… Непримітний такий… Негарний на вроду…. Його друзі – жаби , саламандри… Черепахи і гноми… Та вся сила боліт вирує у ньому! Він іде, землі не торкається…  Вільний вітер! Грає, грає на скрипці свої сюїти… Таплим дощем проллється в твої долоні… Краплинки очі – такі блакитні й безборонні… Блакитним дощем… У теплі твої долоні… Тільки скрипку почуєш – ти у його полоні!Та ти не пий з його рук музики чарівного зілля… Бо тоді пропадеш навіки… Невільниця-вільна… Тільки ти не пий з його рук… То святий Грааль… Вітер – чарівний принц… Небесний скрипаль! Тільки не пий… Саламандрою станеш над річкою…Принцесою хочеш стати? Та скапаєш свічкою! Ти сама прийшла до нього за струною-підказкою…
Думаєш, доля твоя обернеться казкою?  Скрипка грає… Квітка в болоті зорить… Бережи те, що у серці твоєму горить!