Заваримо міцніше чай і вип'ємо до донця.
Неспішна й лагідна розмова потече...
Загляне сонця промінь, після ночі, в віконце,
Весну він у страждалі душі принесе.
Нам спілкування теплим словом збагатило серце,
Зробило нас всіх ближче і ріднішими.
Слова можуть убити і дать душам зігрітися,
Або, як у казках, складне життя полегшати...
Нехай планета всім нам посміхається квітками
Й мереживо лісів її оберігає.
А пташки, із землі, здаються, наче, орігамі,
У вирій вже летять і шлях свій пам"ятають.
Заваримо мiцнiше чай i...
© Copyright: Тамара Мамина, 2023
Свидетельство о публикации №123122203747
Свидетельство о публикации №123122203747
Рецензии