Шлях жiнки

 
   Чомусь чужі історії надихають мене більш ніж особисті.У вас теж так, шановні поети?
,***

Мої роздуми неначе зголоднілі пташки, що зі щебетанням налетіли поласувати зернятками мого суму, неспокою та розпачу, у які перетворилася моя надія.

 Серце огорнуло важким смутком мою втомлену душу, яка намагається, але злетіти не може, щоб побути наодинці й відпочити від бурхливих думок, безнадійного суму та прохолодної  печалі. Бо крила її стали вологими від сліз розгубленого серця, а сама душа почервоніла від тої туги, позбувшись кольорів, що сяють забарвленням.

Та очі,які все бачать й розуміють, але нічого не відчувають, залишилися такими ж чистими, блискучими  та сяють. Ці виразні очі як ясне весняне море, сяють яскравою зеленню смарагдової хвилі під сонячним вогнем колишньої жаги, що назавжди оселилася в них на згадку про  швидкоплинне почуття,  приховуючи на глибині зіниці весь сум, стурбованість та розчарування.

  Швидкоплинні почуття.. Все минуло. Але неочікувано для мене, саме ці почуття надали силу моєї любові до життя.
   І саме ця любов стала ще сильнішою від блискавки кохання до тебе, міцно тримаючи у своїх обіймах мою непохитну волю та розум.

   Кохання до тебе, того, який навчив мене йти своїм життєвим шляхом впевнено та непохитно,не зважаючи на мрії та бажання.
  Шляхом долі.
  З якого ти зійшов так і не пізнавши силу вітру мрій, міць тендітної надії та щирість справжнього кохання.

  Разом з сонячними спалахами бажань, прохолоду нічних зірок під доглядом місячного спостереження, дотик сонячного грайливого промінчика, що доторкнувся  до твоїх очей, щоб полоскотати їх, пройшовши довгий шлях восьми світових хвилин від світила до тебе. Подих коханої, що збігається з ритмом твого серця, красу та чарівність веселки після блискавки серед почуттів зливного дощу...

  Чарівність, насолоду, красу, радощі та просто щастя.
  Чоловіче щастя.
І ще багато чого, що приготувало нам життя на цьому шляху.
  З якого ти зійшов...

  Залишивши мене на самоті. Але я вже ніколи не буду такою, як раніше. Бо поруч з тобою, неочікувано для себе,  я стала сильною та мудрою, згадуючи льодяники сумлінь, що танули від твого теплого погляду, камінці невпевненості, що тікали у різні боки від твоїх впевнених кроків... Все це залишилося там, на тому шляху з якого ти зійшов.

  І все це залишилося мені. Вся казка одразу. Як винагорода за щирі почуття до тебе.

    Вагання, що змушують людину утриматись від прийняття рішень, володіють невпевненими.

   Вибір, що завжди їде поруч з людиною крок у крок не підкорюється втомленим від сумнівів.

  Мудрість притаманна лише тому, хто її прагне.

Бувають зустрічі на все життя.
Бувають на години.
Ніхто не знає долі набуття
Тим більш її стежини.
У передбаченні нема часу буття.
Не було у віках.
Немає й донині.

https://youtu.be/RldoPGqgZIE?si=1vhuhsG-cFstJtAg Halie Loren A Woman's way.