Ти, милий, спиш, мені чомусь не спиться,
Думки, думки, одна перед другою,
Перед очами різні бачу лиця...
Я ось одна... Куди ступить ногою?!
Гора висока... Потрібна мені сила,
Щоб перетнути, зоставить за собою,
Прошу у Господа для себе дужі крила,
І щоб була я під Його рукою!
Та скільки ж бути ще мені одненькій?
Мовчить Господь, я відповідь не знаю.
Вернутися б туди, де я маленька,
Де рученьку матусеньки тримаю!..
Роки пройшли, доріженьки не видко,
Ти, миленький, не поряд, не торкнутись,
Час не стоїть, так пролітає швидко,
Не маю змоги навіть пригорнутись!..
Думки... Думки літають! Хай літають,
Помрію трішки, щасливою побуду,
До тебе, миленький, думками завітаю,
Хай солодощі заповнять мої груди!
... Помріяла, і ранок на підході,
День новий... Що несе з собою?
Так свята хочу, то одненькі будні...
Дай серденьку не знатися з журбою!
21.12.2023
Думки...
© Copyright: Людмила Дзвонок, 2023
Свидетельство о публикации №123122101357
Свидетельство о публикации №123122101357
Рецензии