Я дякую всім вам
За долю гострокрилу,
За весь адреналін
В такий жертовний час.
Я переміг. Мій храм
Додолу скинув вила,
І мій низький уклін
Вже обеззброїть вас.
Зібратися й піти
Із вдячністю в вигнання,
У той славетний край,
Де спокій колихав
Усі мої світи
В червоно-синім вбранні,
Які вогонь покрав,
І там гранітом став.
Закоханий у смерть,
Зізнатися боюся,
Що все це – лиш театр,
В якому я застряг,
В якому я вже стер
Усе, чому молюся;
В гримерці ж-бо висять
Мережива звитяг.
Надія мерехтить,
То світить, то згасає,
Інакшого життя,
З якого не втекти.
Гортаючи у мить,
Знов звичка обіймає.
Чи спалить каяття,
Чи вб'є від самоти?
грудень 2023
474. Дякую
© Copyright: Дмитрий Арутюнович Романов, 2023
Свидетельство о публикации №123122003559
Свидетельство о публикации №123122003559
Рецензии