Щасливi квiти...

Michelangelo Buonarroti.
(Переклад).
Щасливі квіти на чолі твоєму
У косах золотих знайшли притулок свій.
І від краси твоєї прагнуть поцілунків,
Торкаючись повільно голови.
Я заздрю квітам,
Я до них ревную.
Бо і вони тебе оспівують, не тільки я.   
Я заздрю, хоч напевно знаю,
Ніжніше квітів дотик мій як і мої вуста.
Стискає груди сукня золотом та шовком.
Спадає вільно хвилею до ніг твоїх струнких.
Лише рум'янець щок,
тонкої шиї вигін
Від сукні вільні,
Але не від думок моїх
У спостереженнях стрімких.
Прикраса, що для застібки посіла сукню
Щаслива також доторкнувшись до грудей.
І блиском золотим всміхається навмисно
В обіймах подиху твого,
сховавши свою радість від людей.
А пояс, що тримає міцно сукню
На талії, що не була в моїх руках,
Ретельно захищає від кохання,
Але безсилий щоб утримати від мрій
По зоряних ночах.


 12.12.2023р.

Дякую, Michelangelo Buonarroti.
Це було не просто. 



Quanto si gode, lieta e ben contesta
di fior sopra’ crin d’or d’una, grillanda,
che l’altro inanzi l’uno all’altro manda,
come ch’il primo sia a baciar la testa!
Contenta ; tutto il giorno quella vesta
che serra ‘l petto e poi par che si spanda,
e quel c’oro filato si domanda
le guanci’ e ‘l collo di toccar non resta.
Ma pi; lieto quel nastro par che goda,
dorato in punta, con s; fatte tempre
che preme e tocca il petto ch’egli allaccia.
E la schietta cintura che s’annoda
mi par dir seco: qui vo’ stringer sempre.
Or che farebbon dunche le mie braccia?
Michelangelo Buonarroti (1475-1564)