Лист простому мадяру
нас здіймаючи зі дна.
Крутять всі. Один лиш Орбан
перепудивсь, що війна
може вилущити решту
русофільського прищу
з вільних вулиць Будапешту.
Він при шпазі й у плащу,
що отримав на лубянці,
втік із зали в туалет.
Знає, курва, що засранців
світ не любить. Чма портрет
може в суті прикрашати
лен кремлівський будуар,
а в Парижі чи Карпатах
він до дупи. Перегар
від вітькових перепоїв
вже по-справжньому дістав
тих, хто тягне за собою
тих, хто в совісті відстав.
І тікає товста пика
геть з-за столу, бо чека,
що єесівська патика
дасть вітюні копняка
за цілунки з гопотою,
що паплюжить свій же рід.
Хай тікає. Нам з тобою,
брате, мадярський нарід,
ніц немає що ділити
в цьому світі ницих душ,
для яких не стане світу,
хоч дрібни його чимдуж.
Так що, плюньмо на минуло
і йдемо вперед, туди,
де про орбана забули,
як про дідькові сліди.
Свидетельство о публикации №123121407417