Кохав її, як берег любить хвилі,
Як хмари - дощ, веселку як - гроза.
Душа щемить і котиться сльоза,
Найкращі умовляння тут безсилі.
Лиш їй він дарував любов і ніжність,
Кидав до ніг квітки, писав портрети,
Вночі все шепотів: "Ну, де ти? Де ти?? ..."
І свято вірив у її відвертість.
Кохання він висловлював віршами,
Молився небу, щоб йому наснилась,
Щоб заповітні мрії все ж здійснились,
Дорогу їй усипав орігамі*.
орігамі* тут в сенсі не тільки паперовий витвір,
а символ кохання, мистецтва, працездатності...
Дорогу iй усипав орiгамi
© Copyright: Тамара Мамина, 2023
Свидетельство о публикации №123121303577
Свидетельство о публикации №123121303577
Рецензии
Дякую, Світлано!
Заходила на Вашу сторінку.
Багато щемливих віршів про війну. Сподобались.
Ще довго ця тема буде пріоритетною.
Така жорстока, безглузда війна. Стільки горя!
Але Перемога прийде!
З повагою,
Тамара Мамина 09.03.2024 09:22 Заявить о нарушении
Заходила на Вашу сторінку.
Багато щемливих віршів про війну. Сподобались.
Ще довго ця тема буде пріоритетною.
Така жорстока, безглузда війна. Стільки горя!
Але Перемога прийде!
З повагою,
Тамара Мамина 09.03.2024 09:22 Заявить о нарушении