Я розумію, що нікому не потрібне
моє писання. Та промінчики оті,
Приходять з неба, падаючи в рими,
Холодними відбитками ночі.
Але ж вони дають душі потрібний кисень.
А радості життєвий водограй,
Неспокій у душі миттєво нищить,
Даруючи повітряний розмай.
І знов душа здіймається у небо -
Відкрити в серці творчості засов.
В тім сенс життя. І то її потреба.
Та лише там, де царствує ЛЮБОВ!
В тiм сенс життя...
© Copyright: Лариса Семенец, 2023
Свидетельство о публикации №123121205411
Свидетельство о публикации №123121205411
Рецензии
Обожаю украинский язык: певучий, загадочный и такой красивый... Да, стихи это кислород для души... Спасибо, Лариса...
Сергей Колногузенко 20.02.2024 16:22 • Заявить о нарушении
Сергей Колногузенко 20.02.2024 16:22 • Заявить о нарушении
И тебе, Сергей, спасибо за обожание языка и понимание настоящего момента
жизни.
Лариса Семенец 21.02.2024 02:46 Заявить о нарушении
жизни.
Лариса Семенец 21.02.2024 02:46 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.