Виднiлись крiзь вiкна крони дубiв
По їхніх вершинах проміння блукало,
До обрію сонце обличчя схиляло,
Красою вечірньою ліс миготів.
Все блідли і блідли багряні відсвіти,
Аж поки цілком уже сонце зайшло,
Майнуло вмить пташки якоїсь крило,
І ніч поспішала пітьмою все вкрити.
Свидетельство о публикации №123121105629