Моё послание! Галине Чехута

.............
Вначале я сделаю, предисловие
К основному своему тексту.
…………………..
«Zвиздец». "Zигзаг». Ещё лишь шаг
И мы провалимся, все в бездну.
Вот кто же ныне!? Главный враг.
Кто скажет, прямо всё и честно
…………………………………………
Нынешняя эпоха, как некая мания
Уже глобального – Непонимания.
     …………………………..
Весь визг, и всё хамство на Ток Шоу
Отмороженного на голову Соловьёва,
Попутно и всех его гостей, связано
С тем, что НИКТО из них не понимает.
То есть «не смыслит» в «бандеровской»
По их понятиям – «Хохляцкой мове».
……                ***************
Самая страшная трагедия!!! 20 века
Произошда из-за ТРЁХ ублюдков…
- Которые, в некой гуще леса, или
Какой-то пуще, состряпали бумагу…
- (Проявив свою отвагу) «Понимаешь ли».
Об уничтожении, страны «Советов»! СССР.
Главный Херой в этом деле, был - Ельцин 
Наверное за это!? Ему и был построен музей
За 6 миллиардов рублей??? Уже Путиным.
………………………………………..
«Украинского государства, как такового…
- Не существовало. Придумано Лениным»
Почти дословная цитата, нашего Гаранта
Логичный вопрос, а Гаранта – Чего???
У меня громадная просьба, к читателям
Две трети, дальнейшего текста! Поймёте.
Более того, сможете перевести…
Удачи всем, и главное ныне
МИРНОГО… НЕБА
…………….
Далекі Сузір’я нам шлють своє сяйво.
І в ньому надія, молитви слова.
Прислухайтесь люди. Бо вам це не зайве.
Чортополіх у вас в головах.

Птахи або квіти не ставлять рекордів.
І світ цей існує, завжди існував.
У вас замість мозку стоять реохорди,
Так хто все наплутав і все зіпсував?

Пихаються люди – кмітливі істоти.
Страждають від чого, бо серця нема.
Було так завжди, і буде так доти:
-В комасі, травинці…
                Себе не пізна.

Один тільки дотик – і боляче птасі.
А що вже казати про бджолів – невдах.
Лелеки гніздо - на вашому дасі.
Життя наше – лезо. Усі ми в бинтах.

Не вітер повіє
                і… жінка повія.
Не град його бив…
             Що він вурдалак.
Зміст серця – це Бог
     Є Бог – є надія.
Без сяйва зірок – навік кавардак.

Далекі Сузір’я, вони ще нам вірять.
Цей Всесвіт існує. Завжди існував.
Комахи і квіти бажають довіри.
Мураха питає:
     -«Хто дім зіпсував?»

Корисливі люди. Без серця істоти.
Є Рада Верховна. У нас, у людей.
Весь світ божевільний! І буде так доти:
- Скриплять реохорди і хмари ідей.

Ох грім пролунає, то буде вже пізно.
І хвилю високу Дніпро підніма.
Сердита та хвиля, і б’є в берег грізно
Наш Розум СОРОК…
       - Ще гірш чим пітьма.

Спільнота наша завжди спільна.
Ні! Не спіткає нас пітьма.
Сліпа природа – Божевільна,
Бо електричества нема.
   ***********
Оце так вправа для ума,
Для тих хто слухає “в пітьмах”.
        ************
Природа нашего ума –
                Одно непостоянство.
Жизнь,
       “Что в белке” – извек одна.            
Где мы!?
Во вне… в простркнстве.         

Як соромно, люди
Земля ще нас носить.
І сонечко сяє.
А ми що взамін?
Сидить депутат…
Колупається в носі
Упертий віслюк
       А їх цілий загін.
     *********************
“Хто ж згадку мав, що так зненацька…
Над Всесвітом підуть дощі”.
(Кислотные дожди… Из лжи)
*************     *************

Всі перед Богом люди винні,
Ще не родився такий Птах,
Гніздо щоб звив собі у скрині,
Не їв щоб падаль, чи комах.

Всі перед Богом люди винні,
Бо крила Всім в дитинстві дав.
Глузує світ, горланять півні:
“Ти ГомоСапіенс – Удав”.

Усі істоти дійсно рівні,
Як є душа – є оксамит.
В природі ми Царі, Царівни,
Бо Нобель!!! Дав нам динаміт.

Усі птахи, комахи вільні,
І Бог всіх кличе - Далі! Вище!
І тільки люди підневільні.
Скарби ми маєм.
Дім с горищем.

Ми маєм глузд…
          Врешт божевільні.
Бо є майно і МАЙБУТТЯ.
В углу ікона…
Всесвіт в скрині.
Ерзац зірок – ерзац життя.

У цьому ми – як люди – спільні,
Хизуємось чий више дах,
І жарти всі тут недоцільні,
Людей рівняти і комах.
 
Всі перед Богом люди смішні,
І що у кого не болить.
Ми всі убогі…
- Вже потім грішні.
Бо є у нас Шалена Мить.

Зірвать тенети, зіткав  що розум.
Набрать в легені Майбуття,
І ні миттєвості на роздум,
Пірнути в Всесвіт – Нове Життя.
        ****************
  Я в решті решт дійшов до дому…
Як цуценя в сінях скавчу
Де я блукав – Це всім відомо.
Блукав я довго, до схочу”.
*********    **************

                Біліє парус у Безодні.
                Вся Крига Світу в човні тім
                Мандрує він такий самотній.
                Нема і згадки про друзів, дім.

Який же вік…
...............Він все блукає?
В якому пеклі не горів?
Що він забув… Чого не знає:
 -Нема істоти без боргів.

Неначе прокляв його Всесвіт.
І він у лихо свое пірнув.
Коли б це так:
            -То знали б все… Всі!
Спокусу може проковтнув?

                Усе оце, не взять до тями
                Хто б пояснити врешті міг.
                Він із Безодні…
                - Не, із ями…
                Як це здійснив?
                Що… Переміг.

Припонів безліч, всі долає.
Така спекота, він гребе.
Від Неба блискавок благає…
І далі рве собі хребет.

                Все бачить, чує, й не гукає.
                Що прагне?!
                Смерть чи прагне жить?
                Кого по світу так шукає,
                Чи від спільноти він біжить.

Скажений Шторм – То  як метелик.
Ну штиль то каторжник бурлак.
Ця доля дійсно повний келих…
Хто ж він?
             Святий, чи вурдалак?

А ЧОВЕН САМ та ні, не красень.
І парубок, та ні, не наш.
Чоло високе, погляд ясний.
Куди він зараз… На Сиваш!?

Що там забув?! Не тихі зорі.
Бо зміст душі – це грім, шторми.
Шукає… сажу в Чорнім морі!?
Навіщо все? Питаєм ми.

                Яке століття трощіть душі?
                Буття уклад ламає вщерть.
                На морі зливи, град на суші
                Чого йому потрібно ще?

Бо він і човен, ну двожильні.
(Ні м’язів, пики, гнучкий хребет).
Кіно та й годі. Чахлик в скрині…
І все гребе, гребе. Гребе.

Немає хмар, а Грім лунає.
Переступив він всі «табу».
Його любили. Він кохає.
Та майже Все …
          Себе забув.
……………………..
У москалів усе весілля.
У нас – Що день, то сажотрус.
У трощіть квіти старе гілля.
Ти хлопче, з НАТО чи за Союз?
І нам це твердо треба знати.
Куди летиш – «Метелик-гусь»!?


                Серце б’ється, хвилюється. Хоче.
                Зойкнуть так,
                щоб втекти через край.
                Білі гуси дитинства гогочуть
                Батьківщино моя, рідний край.
……….
Он не мятежный… Он одинокий.
И всё на свете, – увы – презрел.
Он…не Высоцкий. Он – Высокий.
И Мир мелел, мелел. Мелел.
…………………
Біліє парус у Безодні.
Сковорода! (Григорій Саввович)
                Куди ти втік?
Уже ось серпень, четвер сьогодні.
          Тебе шукаю, за Віком Вік.
       ………………………………
  Я предполагаю, что
  Скорее всего будет…
- Твоя, моя не понимай.
……………………………
При получении рецензии, я скажу:
- Кто я! Где уже побывал, попутно
Сколько «дров, уже наломал»…)))
Хотя сейчас идёт – «Девятый Вал»,
Запредельного, циничного маразма.
С гибелью, сотен тысяч людей
          «Понимаешь ли»
По вине, российских властей

               
         7. 12. 2023.