Стихия с приключением. на украинском

Стихія з пригодою…

Спекотне літо жарить з-поза ранку,
Прикмета вірна - скоро  буде  дощ…
А жінка метушиться, десь на ґанку:
Щось робить, та доварює нам борщ!

Мені в спорядження, мабуть надовго,
Відпустка  милої,  добрала вже кінця…
Хвилююся  завжди, коли чека дорога,
Буя стихія, чекаємо на радугу - їі вінця!

Кохана, відчуває нерви й нерішучість,
Сама вся скута, грім на всю гримить…
Та в серце, ніби влучив, вмілий лучник,
Воно розжеврілось, роздмухане горит!

Всі ті флюїди, пломінь її  вуст сприймаю,
Уже зайнявся, як в степу горить скирда:
З жагою сильною, усю, я ніжно обіймаю,
У відповідь, лиш тихе: «Милий, я твоя»!

І вже не чуємо: що грім, аж давить вуха,
Що дощ періщіть, тай нема йому кінця…
Заполонили  всю уяву: неповторні рухи,
Та сильний, до жаги, крик нашого вінця!

Стихія  змовкла, враз, кудись  поділась,
Вже сонечко з’явилося із темних хмар…
Кохана розімлілась, мовби зашарілась,
Я сам в полоні від кохання, її милий чар!

Тай не пройшла пригода та, безслідно:
Від тих жагучих ласк, дружина понесла.
Гроза з негодою нам стала дуже плідна
В душі, розквітла  знов любов, її  Весна!

24 листопада 2023 рік
Віталій Косенко