Днiв обпiкаe стеарин...

На сині - хвилями ковил...
Осколки неба - ріжуть нерви…
І золотий вниз сипле пил
на рани наші осінь-стерво…

Днів обпікає стеарин...
Життя - така руда клепсидра…
Згоряє день серед жарин
під дзвін била  Світила-ринди…

Вповзає в душу сірий сплін…
Гірчить вчорашній літній солод…
І журавлиний вічний клин
вливає в душу синь та холод…

Розкисли тракти всі в кисіль…
І коси верба розпустила…
Поля вдягли епітрахіль…
Та осінь сум позолотила…

Пославши нам свого листа,
скидає осінь долу плаття…
Та гарячі її вуста
і гріє нас її багаття,

де пахне осінь чебрецем,
п'янять духмяні аромати,
де дні  заплакані лицем
і в наготі вона розп'ята…

Моя любов в душі бринить,
створивши Світ Кохання - словом,
де золоту любові нить
удвох запалимо в ніч знову,

щоб сяйвом линувши у вись,
ми в течії знайшли фарватер…
Мій гніт запалений, дивись,
як плавить твій гарячий кратер…

І почуття кохання двох
ніч амальгамою розплавить …
Серед зірок Небесний Льох
обличчя наші віддзеркалить…

І посміхнеться мудро Бог,
І щастя більше в Світ направить ...

© Copyright: Юджин Папуша