А я до ТЕБЕ серденьком молюсь
Ти зглянься, Боже! Відкриваю душу,
Бо за онуків та дітей боюсь,
Найкращої просити долі мушу...
Нехай скоріше згине ця орда,
Що принесла у світ наш стільки лиха.
Ввірвалася нечувана біда,
І син на фронт від матері поїхав...
Та він повернеться і буде довго жить,
Він переможе та народить внуків.
Я все віддам, щоб наступила мить,
Коли у світі згинуть ці розлуки.
Свидетельство о публикации №123120503716