Вдоль долины там где речка

                *        *        *

Вдоль долины – там где речка
Моет берега,
Спряталась деревня в ночку,
Тихо спят луга.
Звёзды – в них ни дня ни ночи,
Гомонят себе;
И Луна к тому охоча,
На седой вербе.
В домике, что самый крайний
Светится огонь –
Пишет жизнь поэт реальный,
Мурчик рядом в сон;
Под пером – Земля желает
Мира и тепла.
Человечество не знает
Отдыха от зла.
Вот и сказки видно пишут,
Так как в них есть рай.
Здесь – громы судьбу колышут,
Ох, страдает край.
С уст молитвы улетают
В Божьи небеса,
Как же Матери желают
Сбыться чудесам…

Вячеслав Шикалович
05.12.2023 г.

       *        *        *

У долині – там де річка
Миє береги,
Ген село сховалось в нічку,
Тихо сплять луги.
Зорі – в них ні дня ні ночі,
Гомонять собі;
Місяченько теж охочий,
На гіллі верби.
У хатині самій крайній
Світиться вогонь –
Там поет життя реальне
Пише, котик в сон;
Під пером – Земля жадає
Миру і тепла.
Людство вже давно не знає
Спокою від зла.
Чи не тому казку пишуть,
У якій є рай.
Тут – громи насправді, лишень,
Потерпає край.
З уст молитви відлітають
В Божі небеса,
Як же Матері бажають
Збутись чудесам…

Вячеслав Шикалович
05.12.2023г.