Остання свiчка

Кавун, Реп’ях, Кабак та Свічка -
Гучна сторожа Сулими.
Хлопці бувалі. Без регалій.
Але, за кожного дублон
Проти гроша кладу на шаблю,
Як підуть в найми вояки.

Вони разом аж із Цецори!
Тож на шаблях спритні майстри.
Як із мушкета – сіромахи,
Так із пістоля влучний постріл
Трощить ворожії ряди.
Якщо вам докази потрібні?
Отой вусатий збив реп’ях
У осавула на ряднині.
Усі підтвердили: «Козак!»

Та побратим його вправніший!
На свічці полум’я гасив
За кроків сто, не менше мабуть,
Як заблукав до попадді,
Коли під Кодак йшли байдаки
З бажанням бити ворогів.

Дивна історія насправді!
Йшли проти течії байдаки.
За отамана Сулима!
По - перше, був похід невдалий.
По - друге, вшанувати ляхів
Кортіло дуже козакам.
Навіть пороги вже кепкують,
Що на Дніпрі фортеця ляшська!
Залога з німців та француз.

Ще той француз! Не спить – не їсть,
Тільки козакам дошкуляє:
Ловити рибку? Прав не мають
У володіннях короля.
Чому при гетьмані – литвині
Сплатив данину – й панував!
А зараз в Кодаку залога.

Збиратися та йти в походи -
На турків чи з Криму татар?
На рівні Сейму заборона!
На Січ козакам допомога?
Так патрулі всюди драгун.
Не прошмигнути навіть миші,
Так спостереження ведуть!


Чи запорожці конче треба,
Коли навала йде татар?
Драгуни – німці по степу
У патрулі понад ярами.
- Мабуть, король за Польщу дбає?
- Так, так. На Ригу наступає.
- Король про Кодак вже забув! -
Проголосив як Сейму Свічка.

- Тут Конецпольский мав рішати!
Чи про коронного забув?
- Того, що я в прицілі бачив,
Як під Цецорою він був? -
Каже Сулима. – Пан пихатий!
Геть у багнюці ліз к татарам.
Шолом із срібла загубив!

Вони його в багно ногами,
А він волає: «Я багатий!
Я – лицар!» Тягнуть на аркані.
Шпори проорали той шлях.
Сміх в очереті загубився.
- На жаль, не вистачило куль. Забув?
 Про Кодак буде жалкувати!

Сто тисяч злотих частоколом
Рови та вали стережуть.
Та вже зозуля закувала
І очерет – козаків друг -
Ховає хлопців від сторожі,
Що патрулює все навкруг.
На моцних конях їде ворог,
Всі спостереження ведуть.

Супровід чинного козацтва -
Пташине та звіряче братство -
Вмить сповістило про патруль.
Сорока чирці зголосила,
А черепахи їжаку.
У темряві імла їх з’їла,
Свічка Сулимі: «Дожену!»
- Слідкуй за кожним їхнім кроком.
До ранку ділом їх займи!

Як перші півні заспівали,
Пішли на приступ козаки.
Зняли тихенько вартових,
Ров закидали очеретом -
Весь курінь в’язанки робив -
І до казарми увійшли.
Де писарчук писав вірші.
О другій ночі! Про кохання…

Тому тривогу і підняв.
Гусячим пір’ям захищався!
- Де шаблю загубив, йолоп?
Відчай драгун – бій у казармі,
Де проти шабель кулаки.
Не кожен встиг палаш схопити.
Тож кров попили козаки.

Єдиний постріл – коменданта.
Запекла сутичка на шаблях,
Де Сулима вийшов герой
І Кодак – не фортеця ляшська,
А знову круча над Дніпром.
Де коменданту за прокляття,
Що зрили рови та вали,
Напхали пороху досхочу,
Як нагороду у мундир.

- Тому на Місяці він певно?
- Шукай на темній стороні.
- А Свічка, хто тоді? Лампадка?
Кілька кілометрів він крався,
Ховаючися по ярах.
Де біг, де повз. Був майже тінню
Та вчив німецьку іздаля,
Поки дісталися села.

Куди поїхали драгуни?
Зазвичай їдуть на майдан.
Домівка старости, корчма.
Так ні. Поїхали під гай,
Де як дівчина кличе церква,
Серце малинове вірян.
От звідки взнали що панотець
Від’їхав до Чигирина?

І є вродлива попадя,
Що всіх гостинно начастує.
Про це гудів навкруги край!
До церкви рушити на свято
Було зазвичай у вірян.

Кажу Вам – знатна господиня!
Хто смакував її борщі,
Того назавжди шлунок бранцем
Поповнював гідних ряди.
Як шлунок чує тулумбаси,
Ніжки до церкви йшли відразу.
Тож і хрещеною була
Маляток чи не півсела.
Весела, гарна та цнотлива
І брат – диякон одинак.
Надійний захист від лелеки,
Чи всіх охочих до розваг.

Драгун - п'ятнадцять, він - один!
Чого мушкет не врахували?
Якщо наказ є затримати!
Його не треба умовляти.
Слідкуй за рухами куми,
Що з горщиками невгамовна.
Туди – сюди, не йде – біжить!

І вже тірольська лине пісня
Від захмелілих вояків.
Затупотіли ніжки танок.
Де погляди всіх? На кумі!
Старалася! Столи накрила,
Уся як квітка у садку!
- Ні, танцювати я не хочу!
Вона сховалася в кутку.
Сидить свята під образами,
Навіть Мадонна більш грішна
Була, як Біблію писали.

Бо хміль до пустощів цікавий
І брат застряг десь не на часі.
Сидить страшне яка сердита!
Та пустунів вже понесло,
Немов знамено біле - шия,
Приваблює, як спрага діє.
Котам сметана - все одно!
На білу шию потягло…

Хмільні драгуни. – Посоромтесь!
Як постріл гніт на свічці збив
І полум’я в імлу тікало.
Зойк попадді луною з ним.
Ще цегли грюк, биття. – Ховайся!
Як присмак гречки на вусах?
Перед капралом впала куля
Розплющена. На образа
Підвів він очі, знову постріл -
Шлях неминучий – пролунав.

Це попередження чи натяк?
Про долю гречки в горщику?
На канделябрі вже остання
Палала свічка у кутку.
І від диякона молитва:
- Вільні місця є у Раю!
Пересторогою ще куля
І тихий шепіт попадді:

- Чого чекаєте, придурки?
Вже коні цівкою пішли.
Лиш вихвалятися всі здатні,
А як до бійки, то в кущі!
До льоху лаз зове: «Зольдатен!»
В серпневу ніч мерці пішли!
Полум’я свічки мерехтить.
- Немов куріпки розліглися!
Капрал до жінки: «Помовчи!»

Як скрип засува повідомив,
Що двері кимсь зачинені.
Мов в клітці зібралося панство.
Чого чекають? На наказ!
Перед очима у капрала – кварта
І зобов’язання шукати
По ранку козаків в степах.

По ранку! Комендант вказав!
Та тиша вперто намовляє,
Вже не шепоче попадя:
- Чи я щурів нагодувала?
Штовхає віником вона.
- Та вже нікого там немає!
Капрал підвівся. З степу куля
Плече капралове знайшла.

- Клята зозуля! – заволав.
- Столи сторчма! Барикадуйся!
Навіщо слухався порад?
Навіть зірки вночі сміються
Та Місяць погляд приховав.
До ранку свічка мерехтіла
Під бубоніння попадді.

За барикадою драгуни
Ловили гав. Вуха на варті
Та храп капрала надихав
Чекати сонечко в бажанні,
Знайти усіх хто в них стріляв.
Перший промінчик ледь зажеврів,
Як влучний постріл вогник збив.
- Остання свічка, безсоромні!
Лунає гнів від попадді.

Вуса капралові спросоння
Сторчма дивилися в боки.
Повна халепа!  - Це облога!
Трьох розумніших - на дзвінницю,
Пильно дивіться навкруги!
Якщо нас будуть штурмувати,
Всі прикриваємо зади!

- Від Кодака дим стовпом валить!
- Хто то ховається в гаю!
Звіт спостереження з дзвінниці.
- Напевно тут одні ченці!
Спостерігання попадді.
- Напевно засідку будують!
- До бою, кляті пустуни!
 
Пройшла година! Сурмлять півні!
Погоничі корів ведуть.
Крокує староста до церкви.
Рух карабінів, повернув!
- Та що тут діється в громаді?
Не церква, а якийсь редут!
Допоможіть! Рятуйте люди!
Тож староста відкрив засув…

- В гаю розшукують теля,
То хлопці коней позбирали.
У Кодак йти зараз ніяк,
Фортецю ніччю штурмом брали.
Ви проти кого підкажіть
Отут всю ніч провоювали?
- Зараз герої порозкажуть!
Як до останньої свічки
Церква здригалася від храпу…

До Сулими, що всміхнений, на коні,
З кручі на Кодак споглядав.
Де люд козацький нищив ярмо,
Щоб більше клопоту не мав,
Під’їхав побратим надійний.
- Остання свічка ранок тішить!
Та сріблом, оселедця, німб.
Як поряд брат куми, диякон:
 - Слава Украйні! – зголосив!