Ночной туман

   Н.Бидненко
Нічний туман укутав берег
І плив повільно, наче Час.
А сни в ту ніч тягнули жереб,
Кому приснитися із нас?
Пресвітлі сни про сподівання
І про тепло любимих рук,
Щоб ми всміхалися світанням
Й не знали болю від розлук.
Спішив до мене сон в тривозі,
Не роззирнувшись навсібіч,
Та спотикнувся на порозі,
Бо я не сплю – марную ніч.
Мерщій до тебе він у гості:
Ще, може, встигне надихнуть…
Та грудень у зимовій злості
Замів йому снігами путь.
…Журився явір біля хати:
Болить іще чи не болить?...
Забрали сни в свої пенати
Твого тепла єдину мить.
***
Ночной туман окутал берег
И плыл неспешно, как и время.
А сны в ту ночь тянули жребий,
Кому присниться им из нас?
Сны светлые все про надежды
И про тепло любимых рук,
Чтоб улыбались мы рассветам,
Не знали боли от разлук.
Спешил ко мне тот сон в тревоге,
Не осмотрелся он вокруг,
Да вдруг споткнулся на пороге,
Ведь я не сплю - пропал он вдруг.
Скорее к тебе спешит он в гости:
Успеет может вдохновить…
Но декабрь,  зимой озлоблен
Замел ему снегами путь.
…Поникший явор возле дома:
Болит еще иль не болит?
Забрали сны в свои пенаты
Его тепла один лишь миг.