Сум

Хапають всіх тепер - здорових і не дуже.
Волочать силою. Слабких відверто б;ють.
Із злою посмішкою очі чорні мружать
і жезлом штучної моральності цькують.

Добротно вдягнуті, могутні бідюгани,
яким війна - то шанс набутися в грошах,
вони створили щось на кшталт крутого клану,
в якому мруть і тіло  з серцем, і душа.

Вдають із себе безвідмовних патріотів
і крутять руки переляканим дядькам,
які здаються цій увладненій мерзоті,
що в смерть запрошує скривавленим «велкам».

Самі ж не рвуться. Передок - то для холопів,
а не для панства в моднім пікселю. Нехай
йдуть простаки блювати жовчу у окопі,
а цим і тут - простий, невигаданий рай.

А як закінчаться, то є нові для премій.
Війна надовго і потреба у м;ясці
точняк зростатиме, то ж треба бути в темі,
щоб не жалітися чортам наприкінці.

Така вже доля тут. Такая злая днина,
в якій давно вже вітер людяності вщух.
Забрали Батька. А тепер схопили Сина.
Лишились янголи, апостоли і Дух.