Лесная сказка

Друже волхве-ворожбите,
Ти є знахар і шаман,
Захищаєш врожаї ти,
Викликаєш дощуган.

Ти прикмети розумієш,
Що де сіяти коли,
Вгамувати звіра вмієш,
Ти є захисник тварин.

Ти на капищах пильнуєш,
Щоб вогонь завжди горів,
Ти нас зіллями лікуєш,
Іван-чаєм напоїв.

Розкажи нам таємниці
Потойбічні про створінь,
І про чари чарівничі,
Про богів і про богинь.

Волхв підходив до багаття,
І підкинув трохи дрів,
Люльку запалив козацьку
І таке нам розповів:

Здавна вірив наш народ
У магічність сил природ,
Уособлення цих сил —
Пантеон таких богів:

Бог Сварог — це бог-коваль,
Бог вогню цей здоровань,
Пектораль скував колись —
Ювелірно потрудивсь.

Золотий зробивши плуг,
Він зорав великий луг,
ЗмІя потім він запріг,
Їхав і сурмив у ріг.

Він до моря доорав —
Вельми добре працював,
Скибу вивернув козак
Заввишки, як небосяг.

Він тримає смолоскип,
Підпирає небозвід,
Як у Греції Гефест,
Викує і меч і хрест.

Син Сварога — це Дажбог,
Це бог сонця, світла бог.
Колісницю золоту
Батько викував йому.

Їде в небі, як король,
Він важливу грає роль,
Зігріває цілий світ,
І горить як самоцвіт.

А володар блискавиць —
Бог Перун. Це він гримить,
І лютує, наче Зевс,
Грізно дивиться з небес.

Дужий стовбур має дуб,
А Перун — міцний тулуб,
Як нагонить синіх хмар —
Це приваблює почвар,

Починається гроза
І лютують небеса,
Буде горобина ніч —
Дідьки лисі якнайшвидш

Прилітають звідусіль
На шабаш нечистих сил;
Десь у хащах лісових
Достобіса буде їх!

Та Перун у них жбурне
Блискавку і прожене;
Скаже: «Геть! Ану, чорти,
Котіться під три  чорти!»

Хтось послухає, хтось ні,
Аж ось треті півні
Проспівали. Й чортівня,
Наче зграя вороння,

Розлетілась врізнобіч
І минула темна ніч.
І на обрії Дажбог
Кинув променів жмутОк.

Наша Лада гордовита,
Як Венера-Афродита,
Це богиня і краси,
І весняної роси.

Русі коси, стан тонкий,
Цій берізці молодій,
Що гармонію несе,
Вдячні щиро ми за все.

Сам Сварог повів у сад
Показати виноград
Нашу Ладу. Й солов’ї
Там співали їй піснІ.

Лада — Либідь, як сестра,
Ти лебідонька ясна,
Ярославни чула плач
І прийшла її втішать.

Наша матінка Мокоша
І приваблива, й хороша;
Ти богиня врожаїв,
І майстринь, і матерів.

На веретені прядеш
Ти не нитку для одеж,
Але ниточки життя
Орача і сіяча.

Господиня ділова,
Берегиня світова,
І домашнього тепла
Берегинею була.

В неї хата в рушниках,
Візерунках, вишивках,
Тут орнаменти Трипілля,
Хліборобського терпіння.

Ще вона і тче, і шиє,
Й покровителька дощів,
Носить намисто на шиї
Ягід осені кущів.

Як Покрова і Оранта,
Ти є Матір’ю Коша,
Ґаздине добропорядна,
Ти — ікона і душа.

Дано, ти богиня див,
Ти володарка води,
Рік, озер, а ще криниць,
І в струмочках струменить.

Ти є джерело життя,
Ти для спраглого — пиття,
Для лісів, садів, полів
Життєдайний твій полив.

ВОди Бугу і Дніпра
Споконвіку берегла,
А Дунай, Десна, Дністер —
Скільки браттів і сестер!

Шиґі-ріґі-Дана
Співає Руслана,
Молодильна і цілюща
Наша Дана невмируща.

Бог Троян — це будівник,
Він є справжній чоловік,
Місто Київ будував,
Князю Кию помагав.

Він і тесля, і різьбяр,
Знаменитий каменяр,
Перш ніж хату майстрував,
Тричі міряв, міркував.

Він такОж в Підземнім царстві
Наглядає, як Аїд, —
Справедливий, безпристрасний,
І холодний, наче лід.

Велес — то є бог-скотар,
Він пастух усіх отар,
Він є бог ремісників,
Бджолярів і гончарів.

Гонить вівці навпростець,
Велес тАкож бог мистецтв,
Бог музик цей Волопас,
На сопілці грати ас.

Бог Ярило крутить вус,
Це Амур, чирвовий туз,
Він як звідник Валентин,
Ментор шлюбів і родин.

Він сідає за шинквас,
Замовляє шинку й квас,
Ллє дощі на врожаї,
І на квіти, й на гаї.

Щоб яріло і цвіло,
Щоб родило, щоб було,
Де він ступить босонІж,
Там весніє яскравіш!

Хорс — цей бог, як характерник,
Це бог місяцю і зорь,
Він кмітливий і дотепний,
Ясночолий білозор.

Загадковий, таємничий,
Він заступник і волхвів,
І поетів романтичних,
Лікарів, чарівників.

Він сузір’я запалив,
В небі, як сіяч, ходив,
Зорі і Чумацький Шлях —
То зерно його й рілля.

Десь на острові сидів
Бог вітрів і бог морів, —
Це Стрибог, як вередун,
Хвилі гонить, як Нептун.

Завірюхи робить він —
Бог хурделиць, хуртовин;
Має трьох синів цей пан:
Вихор, Шквал і Ураган.

Це володар чорних хмар,
Носить пару шаровар,
Надимає щоки він,
Й дме, неначе вітрогін.

Бог Симаргл — крилатий пес,
Сіяв жито і овес,
І пшеницю, і ячмінь,
Про міфічних дбав створінь.

Охоронець всіх дерев —
Яблунь, груш, тополь і верб,
Вічне Дерево Життя
Стереже його виття.

Світовид — цей бог, як лицар,
Справедливий правдоруб,
Меч його з міцної криці,
Сагайдак — козацький лук.

Він стоїть на боці правди
І рубає від плеча
Брехунів і казнокрадів,
Що аж свині верещать!

Наша Слава світова —
Артеміда степова,
Амазонка войовнича,
Ще й козачка бунтівнича.

За свободу, мир, любов,
Піднімає хоругов,
Й на коні, як Жанна Дарк,
Ворогам ламає карк.

Святослав і Ярослав —
Кожен князь про неї знав,
Це богиня полювань,
І суперництв, і змагань.

Арій — ярий бог війни,
Це бог помсти руйнівний,
Марс, Арес і Яровит —
Дуже лютий має вид.

Це боги. А про створінь
Я окремо розповім.
Він підкинув дровеняк
І продовжив якось так:

Україна — край річок,
Їх як в церкві тих свічок!
Тих приток, струмків, боліт
Чудернацький краєвид:

Берег покусали хвилі,
Впали осокори з круч,
А над ними журавлиний
Полетів у вирій ключ.

Тут калина і ожина,
Часто-густо верболіз,
Ось веретено бджолине,
Порозкидуваний хмиз.

Ось бобри нагризли гаті,
Оголив коріння в’яз,
Чаплі приндяться пихаті,
А поміж лататтям ряст.

Тут купаються русалки,
Водять у воді танкИ,
І, співаючи веснянки,
З квітів наплетуть вінків,

Сплутають сіткИ рибалкам,
І накрапають роси,
І гойдаються русалки
На ліанах із лози.

Друже! На Зелений тиждень
Ти купатися не йди:
Залоскочуть тебе ніжно,
Що й не вилізеш з води.

Заспівають, як сирени,
І заманять у ставки
Ці нехрещені марени
Легкодухих парубків.

Їх водяник опікає
З баговинням в бороді,
Навесні він лід ламає,
Він по пояс у воді.

Він десь на болоті має
Кришталевий свій палац,
Очерет його ховає,
Я бував там кілька раз.

Він нуртує чорториї,
Повінь може насилать, —
Щоб не шкодив він людині,
Його треба шанувать.

Предки кидали в полонки
Окіст, паску або хліб,
Він тоді мережі повні
Нажене рибалкам риб.

Потерчата-поторочі —
Це маленькі шкідники,
Вони теж дітей лоскочуть,
Тих хто не читав книжки.

Лісовик у лісі пан,
Це старезний дідуган,
В нетрях мешкає густих,
З патерицею завжди.

В лісі є одвічний дуб,
В нім дупло — найбільше з дупл,
Лісовик не платить рент,
Має тут апартамент.

З гілки дивиться сова —
Наглядачка лісова,
Лісові наглядачі —
Це і сови, і сичі.

Лісовик пасе вовків,
Він володар цих довкіль,
Мавок мудрощів навчав,
Й від Чугайстра захищав.

Мавка для Лісовика
Як онука чи донька,
Перелесник молодий —
То є денді лісовий:

Мавці квітку дарував,
І на гойдалці гойдав,
І конвалії цвіли,
Там де вдвох ішли вони.

Я про горобині ночі
Вже вам дещо розповів,
Але ще додати хочу
Про Слов’янський Геловін.

У Карпатах на Купала
(Там де Шипіт-водоспад),
Буде ватра там чимАла,
Й гульбище на пів-Карпат.

Там збираються вампіри,
Ті, що спали у труні,
І влаштовують турніри,
Хто з’їсть більше дерунів.

Відьми прилетять на мітлах,
Зварять на багатті плов,
А перевертні привітні
Принесуть люб’язно дров.

Злидні підмітають сіни,
Можуть подоїть корів,
А чорти у магазині
В черзі получають хліб.

До порядку в хаті звик
Педантичний домовик,
Полюбляє теплу піч —
Ноги звісить і сидить.

У печері кажани —
Стали вегани вони,
Чорні кішки і коти —
Якщо хочеш, обійди.

Наостанок Вій із лазні
Виліз і стрибнув у сніг,
Це у Гоголевій казці
Він мав вії аж до ніг.

Ось такі у лісі справи,
І в болоті, і в ставку,
Так мені розповідали
Старші люди на віку.

Щось на власні очі бачив,
Щось на власні вуха чув;
Не брехав я вам, одначе
(Може трохи підбрехнув).

Тут немає таємниці,
Ні для кого не секрет,
Що прогулянки у лісі
Зміцнюють імунітет.

Їжте борщ, куліш і сало,
Їжте овоч, їжте фрукт;
Головна умова страви —
Це чистий натурпродукт.

Бережіть природу, діти,
Не втрачайте цей зв’язок,
Це наш прихисток надійний,
Наш у Всесвіті куток.

Звичаї, свята, обряди, —
Їхня функція головна —
Комунікація громади
І навчальна складова.

Бережіть літературу
І записуйте фольклор,
Адже книги для культури —
Це фундамент і мотор.

Діти слухали мольфара,
В казані кипів узвар,
В лісі духи сновигали,
А вгорі горів Стожар.

Мньов, Листопад 2023

Джерела:
1. Валерій Войтович “Міфи та легенди Давньої України”
2. “Українці: народні вірування, повір’я, демонологія” (Наукова думка)
3. Митрополит Іларіон (Іван Огієнко) “Дохристиянські вірування українського народу”
4. Михайло Коцюбинський “Тіні забутих предків”
5. Николай Гоголь "Вечера на хуторе близ Диканьки", "Вий"