Голос толпы
на белорусский язык Рыгора Бородулина
О, лирник, не к месту напев твой – ни звука!
Закинь инструмент свой в закутье,
Сегодня на вещи взирают разумно,
Напрасных обманов не будет.
Зазря напрягаешь свой дух, как в боренье,
Сердца не сроднишь вдохновлённый,
Свет песенки гонит с усмешкой презренья,
Считая плоды и доходы.
Ни звука, иль с песней иною и новой
На новые выйди просторы,
С общественной жизнью свяжи своё слово,
Волнений, примеров дай новых.
Ты силою мысли над панами панствуй,
Что мир сотрясают угрозой.
А эти цезуры и рифмы напрасны –
Не надо, пиши лучше прозой!
О боже, кто нынче стихи-то читает?
С читателем туго в округе.
Быть может, нервозная дама какая,
Что жаждет сочувствия в духе.
Не силишься голосом быть ты в пустыне,
Не стоит в упорном стремленье,
Ходить у заросшей парнасской святыни,
Нет жизни там и вдохновенья.
Свободное время у каждого право
В плену скоротать развлечений.
И тратить сегодня его не пристало
На чтенье никчемных творений.
Голас натоўпу
О лірнік, замоўкні, твой спеў недарэчы!
Свой струмант закінь у аблудзе,
Глядзяць сёння дужа цвяроза на рэчы,
Больш марных спадманаў не будзе!
Дарэмна напружваеш дух як змагар ты,
Бо сэрцы не зродніш, натхнёны,
Свет песенькі гоніць з усмешкай пагарды,
А лічыць прыбыткі і плёны.
Замоўкні ці з песняй інакшай нанова
На новыя выйдзі прасторы,
З грамадскім жыццём паяднай сваё слова,
Дай новыя клопаты, ўзоры.
Ты сілаю думкі пануй над панамi,
Што свет скаланаюць пагрозай,
А гэтыя рыфмы, цэзуры, між намі,
Навошта - пішы лепей прозай!
Дальбог жа, хто вершы сягоння чытае?..
Прыхільнікаў гола наўкола.
От, хіба кабета нервовая тая,
Што прагне спагады анёла.
Не цягнешся голасам быць у пустыні,
Няварта з памкненнем зацятым
Хадзіць ля ўтравелай парнаскай святыні,
Натхнення няма і жыцця там.
Час вольны ад працы у кожнага права
Правесці ў забавы ў палоне,
На бледныя вершы яго нецікава
Ніхто не патраціць сягоння.
Свидетельство о публикации №123120106216