Коли була мала...

Коли була ще зовсім я маленька
Й дивилася ще знизу до гори,
Так тішив мене просто сніг біленький,
Що Бог давав зимової пори.

Малі потреби у малой дитини,
Їй зовсім мало треба для життя.
А ось в дорослу,  що прийде, годину
Вже інші міркування на буття.

Думок у голові та справ багато,
Кудись біжить постійно й поспіша.
І мріє - трохи спокою вже мати,
Бо так втомилася її душа.

Змінилось зовсім сприйняття до світу,
Немає втіхи від простих речей.
Сніг сипе, а нема кому радіти,
Бо зір вже не дитячий у очей.

А може все ж згадаємо ту пору,
Коли ми посміхались просто так,
Коли дивилися ще знизу вгору
Та вірили без сумніву в очах.

Чому Ісус сказав дітьми нам бути,
Довіритись у всьому й до кінця.
В Його обіймах зможемо відчути
Любов безмежну нашого Отця.

Зігріє Він нас, захистити зможе,
У повній мірі благодать зіллє.
У всіх випробуваннях допоможе
Та дасть натхнення на життя Своє.

Його присутність з нами є постійна,
Він не лишає нас в важкі часи...
А навпаки - тоді Господь подвійно
Дає нам допомогу звідусіль.

Дитинство залишилося позаду,
В дорослому житті крокуєм ми.
Але нам треба пригадати радість
Від тихої пухнастої зими.

6 листопада 2023 р.