В рш про См лу

Пишу вірші про рідне Білозір'я
і про Черкаси їх немало склав,
та жодного вірша про місто Смілу
для Вас я зовсім ще не написав.

Хоч місто замело сьогодні снігом,
я виправити помилку спішу,
бо все одно я вірш про місто Смілу,
сьогодні однозначно напишу.

Орду татар у тій кривавій січі,
рубали відчайдушні козаки,
дивилась смерть з них кожному у вічі
Сріблянкою пливли їх байдаки.

Тоді,як місяць виглянув з-за хмари,
хоч стільки пролетіло вже років,
чарівна незнайомка,мов примара
підмогу привела для козаків.

А місто- в честь сміливої назвали,
хоч дівчину в бою не зберегли,
у битві від татарської навали,
разом всі спокій міста стерегли.

Над Тясмином дівчину поховали
ніхто її ім'я не знав тоді,
а козаки Сміливою назвали,
і плив її віночок по воді.

З косою довгою в віночку без намиста,
в руках,якої зламана стріла,
на честь її назвали Смілу місто,
за це їй честь і слава і хвала.