Зимно...

Місто одяглОся у наряд весільний.
Від краси такої серденько щемить.
Без тепла і сонця у душі так зимно,
А перед очіма літечко бренить.

Вітер заплітає на деревах коси.
З голови спадає білий, ніжний пух.
Пам"ять нагадає дні щасливі й босі
І передчуттями перехопить дух...


Рецензии