Дуель

                Анатолій Гаража               
Оркестр давно утратив всіх
Своїх  перших музикантів
Рояль старенький пилом спить
Лише в душі тремтить від  вальсу.
Ах, як та пара танцювала,
Їх музика вмить поєднала
Тапер грав гарно ніби то в останній раз
Здавалось тіні грали ролі,
З картин химерних падали додолу
Над ними вічність пролітала наче сон.

Вона дивилась крадькома -*
(П'янкою іскрою шампанське),
Ох, задурманив молодий
Звичайний хлопець, ніби штатський…

І серед офіцерів п’яних,
Мадам веселих та рум’яних
Посмів мадемуазель на танець запросить
Нехай коханець зло ревнує -
Полковник помсту вже готує,
Але під руку в  залу йшли вони ...

Наступний день, ричить «полкан»,
Дуель хлопчині задвигає, -
        Коли опуститься туман,
        На пістолетах, біля гаю.




Стояли мовчки секунданти
Два молоденькі лейтенанти,
Коли піднялись пістолети -
Як смерті тон.
   Відбувся лише один постріл –
    Хлопчина ледь не встигнув, - поспіль
   Натиснути на кам'яний від холоду курок…
   І все життя майнуло раптом, наче сон.

Вона на  інший день іде
З сльозами на очах сумує ...
Байдужості німа вуаль
Вона не бачить і не чує,
Що тут з убивцею танцює,
Хай не кокетка, не фліртує,
А сухо рухаючись, танцюючи не влад…
Тапер вже грав не досить гарно,
Тапера щось так дратувало,
Можливо - за вікном цей недоречний снігопад ...