Лина Костенко. У свiтi злому i холодному...
Де щастя зіткане з прощань,
Чи ми пробачим одне одному
Цю несподівану печаль?
Чи ми пробачим одне одному,
Що щастя зіткане з прощань?
Чи будем вік себе картати?
Але завіщо, Боже мій!?
За те, що серце калатати
Посміло в ніжності німій?!
За те, що серце калатає,
За це, я знаю, Боже мій!
За ті передані привіти,
За тихий погляд, що п;янить –
Нехай це сонечко посвітить,
Нехай ця туга продзвенить.
Нехай це сонечко посвітить,
Нехай ця туга продзвенить.
У світі злому і холодному,
Де щастя зіткане з прощань,
Чи ми пробачим одне одному
Цю несподівану печаль?
Чи ми пробачим одне одному,
Що щастя зіткане з прощань?
Мой вольный перевод
В холодном мире и бесчувственном,
Где счастье сшито из разлук,
Удастся ли простить друг друга нам
За счастье обретенных мук?
Удастся ли простить друг друга нам
За боль нечаянных разлук.
Иль будем вечность мы терзаться,-
К чему все это, Боже мой?!-
За то , что сердце волноваться
Посмело в нежности немой?
За то, что сердцу волноваться,-
За это, знаю, боже мой!
За те прощальные приветы,
За взгляд очей, что привечал,
Пусть это солнышко нам светит
И звонче прозвучит печаль.
Пусть это солнышко нам светит,
Сильнее прозвенит печаль.
В холодном мире и бесчувственном,
Где счастье сшито из разлук,
Удастся ли простить друг друга нам
За счастье обретенных мук?
Удастся ли простить друг друга нам
За боль нечаянных разлук.
Художник Михаил Гармаш
Свидетельство о публикации №123112804054