Йшла Осінь по остиглій стежці
по парку гулким ранком рано,
де крізь корони кленів врешті
життя блищали чисті грані…
Неподалік зі сну зозуля
на щастя вічність кукувала
поточні миті, що гайнули,
та в решето гілок збирала…
Манила вдаль крива доріжка…
Скотилась літа колісниця…
И за стежком - стежками нишком -
парк вишивала Господа десниця...
Ялинки споду пахли смолко…
Згоряли тополі свічками…
Бентежив тіло холод колко ...
Парк Сонце пестило мазками...
Павук із срібла плів тенета,
ловив бажання сьогодення…
Парк Осінь крила в цвіт вендети,
в інцесті і кровозмішення….
Палила осінь в красному букеті
любов найвищого натхнення…
Софiiвський парк в Уманi
© Copyright: Юджин Папуша, 2023
Свидетельство о публикации №123112707379
Свидетельство о публикации №123112707379
Рецензии