Хтось правди хотів... а ось, і вона.
Читаю думки, почувши слова.
Побачу в тобі, тобі й покажу.
Це крики душі, він все це відчув.
Вони розмовляють... слова, лише код.
Так діють й вони, цей метелик думок.
Прошу обережно, слідкуй і за ними.
Вони завжди тут, так карма їх діє.
Ізнову почуєш... страхи, у словах.
Тримай допомогу, показавши їх страх.
Слова і думки, осліпнуть безсмертні.
Десь хтось закричав, у темряві денних.
Ти щось розумієш... хтось чує слова.
Хтось знову, з тобою, віршах розмовляє.
Ти зможеш усе, якщо ти безстрашний.
Ти все розповів, та почуїть лиш зрячі.
Вони розуміють... та його не впізнать.
Так діє закляття, хтось жахи приховав.
На запах почує, що страхи у словах.
Від когось втікаешь, та в тілі є страх.
Навіщо це все... усі їхні ігри.
Бажання в думках, ілюзію видно.
Слова відчуваю, малюю сценарій.
Бажання твоє, покажи їм цю карму.
Хотiв
© Copyright: Роман Сивко, 2023
Свидетельство о публикации №123112203161
Свидетельство о публикации №123112203161
Рецензии