Ведь жизнь такая сказка

И что теперь нам прятать
Сей осенью дождливой –
Мы столько повидали
Несчастных и счастливых.
Не спрятаться за годы,
Что всё летят как птицы,
Жила там где-то юность,
Болтала небылицы.
Куда-то так спешили –
Вокзалы, перекрёстки,
Глазастые девчонки
И парни ложно жёстки.
Романтикой болели,
Грустили листопадом,
Мгновенно так созрели
Под неба звездопадом.
С которого однажды
Сам Бог приходит в гости.
Ты в мыслях столь глубоких –
Походка часто с тростью…
Несбывшееся сеет
Прозрачной сединою,
Душа витает где-то
Над мудростью земною.
И хочется так много
Любовью поделиться –
Осознаёшь, успеть бы
Добром в сей мир пролиться…
…Стихи, глянь, и взлетают
Журавликами в небо,
Всё ж есть, в ком в них нужда есть,
Хотя бы как плацебо…
Вот, свиделись как будто
Сей осенью дождливой –
Не только молодые
И в старости пытливы…
Ведь жизнь такая сказка –
Гадать, не разгадать нам;
Мчи вдаль с тобой, наш поезд,
Без преклоненья датам.

Вячеслав Шикалович
20.11.2023г.

Життя ж бо тая казка

І що тепер ховати
В дощах осінню ниву –
В житті ми стільки знали
Нещасних і щасливих.
Сховатись за роками,
Що он летять як птиці?
Жила там наша юність,
Несли в ній небилиці.
Кудись так поспішали –
Вокзали, перехрестя,
Окаті стріч дівчата
І мо;лодці для щастя.
В романтиці «хворіли»,
Журились листопадом,
Миттєво так дозріли
Під неба зорепадом.
З якого якось раптом
Сам Бог приходить в гості.
Ти в думах так глибоких –
Хода вже просить трості…
Нездійснене хай сіє,
Як скроні сивиною,
Душа витає там десь
Над мудрістю земною.
Так хочеться нестерпно
Любов'ю поділитись –
Бо чуєш, хоч би встигнуть
Добром в цей світ пролитись…
... Ось бач вірші й злітають
Журавликами в небо –
Є ті, в кому потреба,
Хоча би як плацебо…
Побачилися ніби
При цій осінній квітці –
Не тільки молодими,
Допитливі й у віці…
Життя ж бо тая казка –
Гадать, не розгадати;
Мчи вдалину наш потяг,
Без поклоніння датам.

В'ячеслав Шикалович
20.11.2023 р.